При сучасному рівні цивілізації на нашій планеті існують і так звані дикі племена. Живуть вони виключно на тому рівні, який був і багато тисяч років назад, коли людина полювала на мамонтів за допомогою каменів, ловив руками рибу і збирав дикі ягоди.
Навіть вогонь вони добувають прадавнім способом — тертям один об одного сухих паличок і висіканням іскр з уламків кремнієвих гірських порід. Увесь одяг — на стегнах пов'язка з яких-небудь рослин. Житло — невеликий курінь, покритий гілками і іншою рослинністю.
Особливо дивує те, як живуть племена в сельві річки Амазонки. В порівнянні з племенами Африки бразильські дикі племена вражають крайньою нуждою. Щодня вирішується проблема їжі. Все, що вдається добути, тут же з'їдається без залишку. Взагалі немає такого поняття, як запас їжі наступного дня.
У африканських племенах ситуація з їжею інша. Там є можливість полювати на великих звірів. Таку здобич за один присід усьому племені не з'їсти. Надлишок "консервують" — зазвичай коптять або висушують. А оскільки є надлишки, то з'являється питання, як їх розподілити між членами племені. Рішення приймається вождем або на загальному зборі з правом голосу у дорослих чоловіків. Жінки голосу не мають і повинні беззаперечно підкорятися.
Абсолютно інакше все йде у більшості бразильських племен. Великих диких звірів там майже немає. Охота ж на дрібних достатку в їжі не дає. З цієї причини що-небудь ділити немає ніякої потреби через відсутність самого запасу. Як наслідок цього — немає і місцевої влади. По суті, ці племена мають свого роду комунізм в початковій стадії — усе загальне. Іронія ж долі в тому, що загальним тут являються тільки повітря, вода і здобута усім плем'ям їжа.
Учені і ентузіасти багато разів намагалися підняти соціальний рівень таких відсталих племен. Передбачалося, що при їх нечисленності і дуже складних умовах для існування контакт з цивілізацією дасть поштовх в частині прогресу. Але майже усі спроби налагодити відносини закінчуються невдачею. Запропоновані в дар речі і предмети(сірники, одяг, взуття, інструменти) представники племен ігнорують.
Наприклад, що живе на річці Маиси(притока Амазонки) дуже нечисленне плем'я пирахан знаходиться в умовах щоденного виживання. Житла у них украй примітивні навіть для рівня диких племен: в м'який грунт встромляють досить великі гілки і на них накидають сухе пальмове листя. Стін у такого житла немає. Підстилкою служить знову ж таки пальмове листя. На контакт плем'я не йде. Фотознімки вдається зробити лише з вертольота, що низько летить. Цікаво, що чоловіки племені приймають його за дивовижного птаха і починають метати вгору дерев'яні списи.
Ще одне неконтактне нечисленне бразильське плем'я — кавахива. Про нього ученим теж відомо украй мало. З моменту його виявлення досі немає жодного контакту. Усі відомості про це плем'я були отримані лише в ході контакту з іншими племенами.
Найцікавіший факт: в племенах пирахан і кавахива немає ніяких ознак звиродніння. Чисельність людей в них залишається практично на одному рівні.
Цей феномен досить довго був справжньою генетичною загадкою для учених. Але подальші контакти з іншими племенами, що живуть поруч або поблизу з племенами пирахан і кавахива, допомогли розкрити таємницю. Виявилось, жінки названих племен для зачаття на деякий час йдуть в сусідні племена і потім повертаються. Таким чином, кровозмішення не відбувається. Адже саме воно, як правило, призводить до звиродніння.
